Лейкоцитурія та її диференційно-діагностичне значення в практиці лікаря первинної ланки

Лейкоцитурія та її диференційно-діагностичне значення в практиці лікаря первинної ланки

ЛЕЙКОЦИТУРІЯ та її диференційно-діагностичне значення в практиці лікаря первинної ланки

КОЛИ ЛЕЙКОЦИТІВ ЗАБАГАТО

Лейкоцитурією вважається збільшення кількості лейкоцитів у сечі вище норми: >4–5 в полі зору у жінок та >0–2 у чоловіків у загальному аналізі сечі або >10 при застосуванні тестсмужок; в аналізі за Нечипоренко — >2,0–2,5×106/мл.

Оскільки екскреція формених елементів крові із сечею має різну інтенсивність упродовж доби, найбільш точним є їх підрахунок у добовому об’ємі сечі (проба Каковського — Аддіса). Проте цей метод в даний час застосовується вкрай рідко.

Лейкоцитурія, особливо при повторному аналізі, вказує на необхідність скрупульозного комплексного обстеження пацієнта для з’ясування її джерела. Але не варто забувати, що нерідко причиною лейкоцитурії може бути банальне порушення правил забору сечі. Перед процедурою потрібен ретельний туалет зовнішніх статевих органів, а сечовипускання повинно виконуватися із відведенням крайньої плоті / розведенням статевих губ.

ПРО ЩО МОЖУТЬ СКАЗАТИ ЛЕЙКОЦИТИ Лейкоцитурія за походженням може бути екстранирковою — при патології сечовивідної або (у чоловіків) статевої системи і ниркової — при ушкодженні клубочків та канальців. На нефронне джерело лейкоцитів вказує наявність в сечі лейкоцитарних або лейкоцитарно-епітеліальних циліндрів. Провести топічну діагностику дає можливість трьохсклянкова проба Томпсона:

Лейкоцитурія за походженням може бути екстранирковою — при патології сечовивідної або (у чоловіків) статевої системи і ниркової — при ушкодженні клубочків та канальців.

Причиною незначної (до 40 в полі зору) або помірною (50–100) лейкоцитурії може бути дебют гострого гломерулонефриту, часто — хронічна ниркова недостатність, нефротичний синдром.

Помірне підвищення кількості лейкоцитів може мати асептичний характер. Тоді як піурія — каламутна сеча, лейкоцити покривають все поле зору або утворюють скупчення — майже у всіх випадках має інфекційний генез (апостематозний нефрит, прорив граничних абсцесів, гнійне запалення сечових шляхів).

Особливості лейкоцитарного профілю сечі визначаються етіологією та патогенезом захворювань, що призводять до розвитку лейкоцитурії. Поліморфноядерні нейтрофіли супроводжують гломеруло-, пієлонефрити, запальні захворювання сечовивідних шляхів, хронічну ниркову недостатність, хронічний простатит. Лімфоцити (абактеріальне або аутоімунне ураження) притаманні для первинного і вовчакового гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, амілоїдозу, раку нирки, хронічної реакції «господар проти трансплантата». Еозинофіли (>1% в сечі) зустрічаються при гострому інтерстиціальному нефриті лікарського (алергічного) походження, холестеринової емболії нирок, гострих реакціях «господар проти трансплантата»; можливі при гострому тубулярному некрозі, гломерулонефриті, діабетичній нефропатії, інфекції сечовивідних шляхів, полікістозі, тромбоемболії нирок.

При стійкому збільшенні у сечі кількості лейкоцитів на тлі низьких значень рН слід виключити туберкульозне ураження нирок.

«Активні» лейкоцити притаманні переважно для гострого запалення ниркової тканини. Проте метод їх виявлення, як і провокаційні тести на виявлення прихованої лейкоцитурії, в даний час практично не застосовуються. Заміною може служити метод тест-смужки, в основі якого полягає активна відповідь лейкоцитів (рівень естерази) на бактеріальний збудник.

Лейкоцитурія без бактеріурії може спостерігатися при високій температурі тіла (що не пов’язана із захворюванням нирок), вагітності, застосуванні глюкокортикоїдів, алопуринолу, ацетилсаліцилової кислоти, солей заліза, леводопи, після фізичного навантаження, антибіотикотерапії (ампіцилін, метицилін, канаміцин), при інтерстиціальному нефриті, простатиті, реакції «господар проти трансплантата».

Одночасне виявлення лейкоцитурії та бактеріурії (>104 КУО/мл) відіграє важливу роль в діагностиці запальних захворювань нирок і сечовивідних шляхів навіть за відсутності симптоматики.

ТРАДИЦІЇ ЯКОСТІ — ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ

Незмінною популярністю й заслуженою довірою лікарів та пацієнтів протягом багатьох років користується Фітолізин виробництва «Herbapol». Препарат застосовується при інфекційних і запальних захворюваннях сечовидільної системи; сприяє вимиванню дрібних конкрементів, попереджує їх зростання або повторне післяопераційне утворення.

Біологічно активні речовини лікарських рослин (трава золотушника, хвоща польового і горця пташиного, коріння петрушки й любистку, кореневища пирію, насіння пажитника, листя берези і лузга цибулі) у складі Фітолізину підсилюють виведення з організму сечовини та сечової кислоти, сприяють збереженню колоїднокристалоїдного балансу сечі; здійснюють спазмолітичну, знеболювальну, протизапальну, протимікробну і сечогінну дію, сприяючи профілактиці висхідної інфекції (напр., при циститі).

Приймають Фітолізин після їжі 3–4 рази на добу по 1 чайній ложці, розчиненої в 0,5 склянці теплої води. Також з’явилася нова форма випуску Фітолізину — в капсулах, що робить прийом препарату максимально комфортним і приємним. Тривалість застосування Фітолізину — 2–6 тижнів. У разі необхідності курс повторюють.

Також з’явилася нова форма випуску Фітолізину — в капсулах, що робить прийом препарату максимально комфортним і приємним.

Перелік літератури знаходиться в редакції